Портал Культура звернувся до переможниці з кількома запитаннями.

– Що надихнуло вас взяти участь у конкурсі?

Для мене – це чергове випробування долі, бо спочатку хотіла перевірити свої теоретичні знання законів України, без яких неможливо виконувати державні функції. У першому турі конкурсу брали участь державні службовці нашої Оріхівської районної державної адміністрації, а це на сьогодні досить потужна команда досвідчених фахівців. Звичайно, було приємно, що мої знання виявилися кращими. Потім мене зацікавило, чи зможу я у другому турі конкурсу довести до членів організаційного комітету, що проблеми державної політики у сфері культури можна вирішувати на місцях, активно шукаючи ефективні управлінські рішення, які забезпечать реалізацію основних напрямів соціально-культурної політики Президента України на території Оріхівщини. Тема мого публічного виступу «Державне управління у сфері культури – проблеми та шляхи їх розв'язання» стала цікавою для обговорення під час засідання «круглого столу». Було багато запитань, пропозицій.

Справді, несподіванкою стала для мене перемога у другому турі, що проходив на рівні області, а ще – велике бажання серйозно підготуватися та внести на розгляд конкурсної комісії конкретну пропозицію щодо запровадження новітніх форм управління сільськими об'єктами культури на прикладі нашого району. Саме на це була направлена моя творча робота.

– Який етап конкурсу був для вас, пані Олено, найскладнішим, який вид змагань – найцікавішим? 

Найскладнішим був третій тур конкурсу. Я розуміла, що до Києва приїдуть кращі державні службовці з усієї України, представники різних сфер і галузей народного господарства. Отож, необхідно було захистити свою творчу роботу так, щоб, незважаючи на різні категорії учасників, моє дослідження стало для всіх зрозумілим, обґрунтованим та актуальним. Я мала довести членам конкурсної комісії та своїм колегам, що основами моєї професійної діяльності є не тільки забезпечення необхідних організаційно-управлінських, правових, фінансово-економічних умов для забезпечення роботи закладів культури та задоволення культурних запитів населення Оріхівщини, а й досягнення конкретних практичних результатів, адже робота на посаді начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації – це не тільки, як вважає більшість, «пісні і танці», це – всебічна робота з охорони культурної спадщини, бібліотечної та музейної справи, клубної діяльності, позашкільної освіти та розвитку туризму.

Найцікавішим видом змагань у третьому турі була ділова гра, як метод імітації ситуацій, що моделюють професійну діяльність шляхом гри за певними правилами. Ось тут всі учасники нашої групи помітно розслабилися, почали відтворювати в навчальних умовах реальну управлінську діяльність, пропонувати різноманітні неординарні та самостійні рішення, тобто демонструвати свою професійну майстерність.

– З якими враженнями ви поверталися з Києва?

Отримала певний досвід та позитивний заряд, бо спілкувалася з кращими державними службовцями з усієї країни. А заняття в Національній академії державного управління при Президентові України за програмою короткострокового семінару «Державна служба – правовий стиль і методи роботи в умовах реалізації Програми економічних реформ у контексті вимог нового антикорупційного законодавства» не лише підвищили мою кваліфікацію, а й дали поштовх для самоствердження та вдосконалення професійної діяльності.

Хочу підкреслити, що моя перемога – це, насамперед, перемога всіх, хто працює в галузі культури району, та моїх колег, державних службовців, з районної державної адміністрації.

– Місто Оріхів занесено до малих історичних міст України…

Так. Ще коли працювала в районному Будинку культури, цікавилася історією, архівними даними будівель. Оріхів – дуже розвинуте і, до речі, перше місто в Запорізькій області. Під державною охороною нині п’ять закладів: районний Будинок культури, реальне чоловіче училище, жіноча гімназія, перший трактир у місті Оріхові та торгові ряди. Я багато працювала в архівах, збирала документи, затверджувала, возила на експертизи. Адже має ж хтось вболівати за свою історію й передати нащадкам. Ось району виповнилося 85 років! Усі покоління вийшли на свято: від малого до найстаршого. Уявляєте, районний Будинок культури відкрився 1 січня 1923 року і називався ж як цікаво – «Вітальний клуб»! І була тоді мода на гармонь! Хлопці й дівчата після роботи приходили до клубу і враз гармоністи збирали безліч люду до відпочинку! До клубу приїздили з найвіддаленіших сіл. Район переважно був сільськогосподарський, хоч промисловість і переважала. 

Не так давно до роботи відділу додали ще й туризм. За основу ми беремо охорону пам’яток. В районі 600 (!) курганних могильників – це найбільше в усій Запорізькій області! Хоча на сьогодні, на жаль, вони вже розорані відсотків на 60. А ось там де лишилися, намагаємося зберегти. 

– Людям завжди хочеться видовищ, свят. Що потрібно, аби захопити народ, зацікавивши? На це потрібні кошти? 

Щодо коштів. Ви ж самі переконалися, що не завжди культура на селі процвітає, коли там казковий палац культури, скажімо. Певно, що головне – ентузіазм. Бажання, наш український козачий запал. Звичайно, грошей з бюджету на заходи, придбання техніки, костюмів, різноманітних програм не вистачає. На допомогу приходять спонсори. І вони завжди прийдуть і знайдуться, коли відчують, побачать, що справа, яку ми творимо – потрібна. Наприклад, за рахунок спонсорської допомоги міської ради та спецкоштів виготовили новий сценічний одяг для працівників сцени районного Будинку культури, придбали комп’ютерну техніку, книжкову продукцію. 

А ось щодо видовищ, свят, засідань клубів – це все на ентузіазмі. Приміром, за традиціями та використанням елементів народної обрядовості провели свята сонячного циклу. Зокрема запам’яталося свято «Колодій», яке проводили на базі Преображенського клубу. А у Малій Токмачці свято Івана Купала зорганізували. Спершу трохи засумували, бо дощ розпочався, але молоді зійшлося – чоловік триста! І яке то свято Івана Купала без води й пускання віночків!

Великий успіх мала у глядачів шоу-програма «Зірковий дует». До речі, за рахунок цього вдалося поповнити спецрахунок районного будинку культури на 10 000 гривень. А щоб захопити народ, треба самій стати учасницею шоу. Я це практикую частенько. Сама взяла участь у двох номінаціях: вокалу й хореографії. А скільки незабутніх вечорів та засідань клубів «Ветеран» «Спогад», «Заграва», «Пролісок», «Лебедія» проведено в районі! Провели чудову акцію «Від села до села». Саме вона допомогла мені познайомитися з сільськими головами. І тоді стає зрозуміло хто зацікавлений у процвітанні культури на селі у того й клуб чи будинок культури працює й кошти на це знаходяться, й до бібліотеки люди ходять. Було б лише бажання й ідеї стають реальними. А ще маю сказати, що в культурі працюють лише оптимісти. Я вже не говорю, що ентузіасти. Ентузіазм – він або є, або його немає.